Стамбул — душа османської Імперії (з Дніпра)

Цистерна Базиліка - одне з найбільших стародавніх підземних водосховищ Константинополя, що добре збереглися, що має деяку поверхневу подібність з палацовим комплексом. Розташована в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмета навпроти Собору Святої Софії.
«Цистерна» перекладається з грецької як «водосховище». Наразі під Стамбулом знайдено понад 40 цистерн. У Базиліці зберігався резерв питної води на випадок посухи або облоги міста, вода доставлялася водопроводом і акведуками (у тому числі й найбільшим акведуком Константинополя — акведуком Валента) з джерел Белградського лісу, розташованому за 19 км на північ від міста.
Розміри підземної споруди – 145 на 65 метрів, ємність – 80 000 кубічних метрів води. Склепінчаста стеля цистерни підтримують 336 колон (12 рядів по 28 колон) 8-метрової висоти, колони стоять на відстані 4,80 метра один від одного, стіни зроблені з вогнетривкої цегли товщиною 4 метри і покриті спеціальним водоізоляційним розчином.
Більшість колон взята з античних храмів, тому вони відрізняються один від одного сортом мармуру і видом обробки, частина з них складається з однієї, інші з двох деталей, у двох колон в основі голови Медузи Горгони. По сусідству знаходиться Басейн бажань, а на дні його поблискують монетки. На піднесенні при виході з Цистерни знаходиться поміст і ресторанчик, де ввечері грає жива музика.
Цистерна активно використовувалася до XVI століття, згодом водосховище було занедбане і сильно забруднене, і лише 1987 року в очищеній Цистерні відкрився музей.

Церква Христа Спасителя в Полях з ансамблю монастиря в Хорі — візантійська церква в Стамбулі, яка найбільше зберегла свій первозданний вид. З 1948 року відкрита для туристів як музей Каріє, входить до стамбульських пам'яток Всесвітньої спадщини.
Назва походить від того, що до зведення Феодосієм II нинішніх міських стін церква стояла поза стінами імператорської столиці, на південь від Золотого Рогу. Будівля, що збереглася, побудована ретельністю Марії Дука, тещі імператора Олексія Комніна, в 1077-81 рр. Вже за півстоліття частина склепінь обрушилася, ймовірно, через землетрус, і молодший син Олексія профінансував відновлювальні роботи.
Церква Хора була знову перебудована після приходу до влади Палеологів, у 1315-21 рр. Ктитором виступав великий логофет Феодор Метохіт. Замовлені ним мозаїки та фрески – неперевершене художнє досягнення Палеологівського відродження.
Під час облоги Константинополя турками у 1453 році до монастиря було принесено небесну заступницю міста — ікону Богоматері Одигітрії. Через півстоліття турки заштукатурили всі зображення візантійського періоду, щоб звернути церкву до мечеті Каріє-джамі. Хора повернулася до життя як острівець Візантії серед сучасного ісламського міста внаслідок реставраційних робіт 1948 року.

Галатська вежа розташована у європейській частині Стамбула на високому пагорбі району Галата. Її видно майже з усіх точок центральної частини міста. Висота вежі 61 метр, діаметр – 9 метрів, висота над рівнем моря – 140 метрів. Башта є одним із символів міста.
Вона побудована в 1348-1349 роках генуезцями, що захопили візантійські райони, як оборонне зміцнення і мала назву «Вежа Ісуса». Мореплавці використовували вежу як орієнтир, також свого роду станції торгових взаємин із Візантією. Ця вежа була споруджена з метою захисту цієї зони. З цієї причини в 1341 почалося будівництво фортечних стін Галата. У цій частині фортечних стін, де починався їхній вигин усередину, було збудовано вежу Галата. Перед нею знаходяться руїни оборонних стін і ровів, що дійшли до нашого часу.
Своє справжнє ім'я вежа отримала за часів імперії Османа. Після захоплення Султаном Фатіхом Мехмедом вежі у генуезців він зменшив її розміри на 6,8 метра, видаливши купол (1510 рік). У період правління султана Мурада III (1574-1595) вежа використовувалася як обсерваторія. Усередині вежі, простягаючись аж до майданчика, збудований сходовий проліт.
В 1791 вежа реконструюється, її висота становить 45 м, оглядовий майданчик відсутня.
Реконструкція 1832 року торкнулася верхньої частини вежі: з'явився оглядовий майданчик.
У 1875 році вежа набула близького до сучасного вигляду. У 1964–1967 роках вежу було реставровано, було перебудовано купол конічної форми.
За останні роки сходи були відреставровані, вбудований ліфт. В даний час у верхній частині вежі розташовані ресторан, нічний клуб та оглядовий майданчик. Є музейним об'єктом.

Головний палац імперії Османа до середини XIX століття. Назва Топкапи в перекладі з турецької означає буквально «гарматні ворота». У турецьких публікаціях російською часто також зустрічається написання назви цього палацу як Топкапі. Також відомий як Сераль.
Палац розташований на мисі стрілки Босфору та Золотого Рогу в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет поряд із Собором Святої Софії. Площа палацу понад 700 тис. кв. м., він оточений стіною завдовжки 1400 м-коду.
Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (авлу), оточених стіною та розділених між собою. Головні ворота Ворота Повелителя або Баб-и Хюмаюн ведуть у перший двір, де знаходилися службові та посібники. За «Ворітами Вітання» або Баб-ус-селям, у другому дворі, містилися канцелярія дивана та скарбниця. Проходом у третій двір служать Ворота Блаженства чи Баб-ус-Саадет. Тут розташовувалися гарем та ендерун (внутрішні покої). У різних палатах внутрішніх покоїв містилася школа Ендеруна — центр підготовки управлінських кадрів. У четвертому дворі знаходяться павільйони Реван, Софа та Меджидія, башта Башлала, мечеть Софа, павільйон для обрізань, вбиральня та інші приміщення.
В даний час палац Топкапи є одним із найвідоміших музеїв світу. Кількість експонатів, виставлених для загального огляду, сягає 65 000 одиниць – це лише десята частина колекції музею.

1

Одна з великих мечетей Стамбула має два мінарети. Розташована у старій частині міста на площі Беязит. Поруч із мечеттю знаходяться ворота Гранд базару та головні ворота Стамбульського університету.
Мечеть побудована за наказом султана Баязида ІІ у 1500—1506 роках. Діаметр купола - 17 метрів. Мінарети прикрашені цегляним орнаментом. При мечеті збереглися лазні та медресе.

Мечеть Ортакей (офіційна назва Велика мечеть Меджидія) розташована в новій частині міста в районі Ортакей поряд з Босфорським мостом. Побудована у 1853—1854 роках, має два мінарети.
Мечеть зведена у стилі османського бароко. Султан Абдул-Меджид I в 1853 доручив її будівництво архітектору Нігоосу Бальяну, який звів її в найкоротші терміни. До мечеті примикають два мінарети з білих кам'яних плит, кожен із них має окремий балкон (шерефе). Як і всі мечеті, побудовані в епоху Абдул-Меджіда I, мечеть Ортакей складається з двох частин: гарему та особистих приміщень султана «хункяр». Внутрішня частина цієї однокупольної мечеті прикрашена рожевими мозаїками. Високі і широкі вікна пропускають сонячне світло і відображають веселки води Босфору, що переливаються всіма кольорами. Молитовна ніша була виконана з мармуру та доповнена мозаїками, а мармур кафедри у свою чергу покритий порфіром.

Площа Єні-Джамі - площа у старій частині Стамбула на березі Золотого Рогу. Отримала назву по Новій Мечеті, що виходить на площу. До площі також примикають Єгипетський базар, Мечеть Рустампаша та Галатський міст.
Нова Мечеть – одна з великих мечетей Стамбула. Мечеть споруджено у 1597—1663 роках. Центральний купол має висоту 36 м і діаметр 17,5 м. Усередині мечеть добре освітлена, підлога викладена килимами. Мечеть має два мінарети. Поруч із мечеттю розташований Єгипетський базар, який виконував функцію забезпечення фінансування її будівництва.

Парк Гюльхане — один із найстаріших парків Стамбула, що лежить на схилах, що порожньо спускаються до морського берега, становив частину палацових садів Топкапи. В епоху Османської імперії тут вирощували прекрасні троянди (lhane – двір троянд), а на території стояли численні палацові павільйони. Більшість цих витончених будов згоріло під час сильної пожежі в 1863 р. З кінця XIX ст., коли парк відкрили для всіх бажаючих, він поступово почав дичати і занепадати. Через численні масові заходи, що проводяться тут у другій половині XX ст., парк руйнувався дедалі більше і в 2001 р. його закрили.
Після реставрації (2001-2003 рр.) парк Гюльхане, знову з'явився майже в колишній пишноті. Площа, яку займають зелені насадження, збільшено на 20%. Нині у парку налічується близько 80 тис. саджанців троянд, 24 тис. тюльпанів та майже 2 тис. дерев (переважно платани, дуби та в'язи). На території встановлено понад 300 нових садових лав, відновлено тераси та пішохідні містки. У літні місяці тут проводяться вистави лялькового театру тіней Карагез-Хадживат. У парк можна потрапити, або з боку міста (від зупинки трамваю Gülhane, через ворота Soğukçeşme або з першого двору палацу Топкапи), або з північного сходу, з ідучою вздовж берега Kennedy Cad., званої ще Sah. З оглядового майданчика на мисі Сарайбурну від пам'ятника Кемалю Ататюрку відкривається краєвид на бухту Золотий Ріг та протоку Босфор. У парку Гюльхане залишилися й історичні пам'ятки – на північному схилі, майже навпроти приміщень гарему палацу Топкапи, руїни візантійської цистерни, біля якої ведуться археологічні розкопки, а поряд із північно-східним входом висока мармурова колона, яка називається Колонною готовою.

Будівництво Гранд ринку почалося в 1453 при Мехмеді II, в наступні роки ринок розширювався і перебудовувався. Це один із найбільших критих ринків у світі, на базарі розташовано понад 4000 магазинів на 66 вулицях. До середини ХІХ століття Гранд базар був центром работоргівлі. У наші дні тут можна придбати різноманітні турецькі сувеніри, кераміку, золото, срібло, килими та багато іншого.

Вулиця Істікляль розташована в європейській частині Стамбула, в районі Бейоглу. Активно забудовувати вулицю стали на початку XVI століття, на той момент уже існувала вежа Галата . Істікляль оточена будинками пізньої Османської епохи і веде до площі Таксім. Тут розташовані магазини багатьох міжнародних брендів одягу, безліч кафе та ресторанів. Вулиця Істікляль є однією з найпопулярніших пішохідних вулиць серед туристів.

Площа Беязыт знаходиться у однойменному кварталі у старій частині Стамбула, на місці колишнього візантійського форуму, від якого сьогодні практично нічого не залишилося. Сучасну назву площа отримала на честь мечеті Баезід, яка знаходиться тут , побудованої за часів правління султана Баязида II.
Це місце, де об'єдналися релігія, освіта та торгівля, оскільки окрім мечеті також тут розташовані головний вхід Стамбульського університету та ворота Гранд Базара.

Площа Таксім - великий транспортний вузол округу Бейоглу, тут знаходяться зупинки численних автобусів, кінцева зупинка історичного трамвая від вулиці Істікляль і станція метро Taksim. З 2006 р. тут ще побудовано лінію підземного фунікулера, що зв'язала площу з пристанню Кабаташ на березі Босфору.
У центрі площі знаходиться 12-метровий монумент «Республіка». Він зведений за проектом італійського архітектора П'єтро Каноніка в 1928 р. Монумент символізує армію-визвольницю та встановлення Турецької республіки, включає скульптури маршалів Мустафи Кемаля Ататюрка, Февзі Чакмака та Мустафи Ісмета Іненю. У 50-60-х роках ХХ ст. на площі Таксім було збудовано Культурний Центр ім. Мустафи Ататюрка, а пізніше поряд був закладений найпопулярніший серед місцевого населення парк Гезі.
На цій площі розташовано кілька престижних готелів, безліч магазинів, кафе та ресторанів. Площа стала місцем проведення військових парадів, різноманітних культурно-масових заходів, мітингів, демонстрацій та народних гулянь.

Ускюдар – район Стамбула, розташований в азіатській частині міста. На заході омивається протокою Босфор. Назва району походить з перської мови та перекладається як «посильна», оскільки саме звідси вирушали караваном паломники до Мекки та Медини. Ці ворота в Азію, що були колись грецькою колонією, протягом тисячоліть служили активно діючим транспортним вузлом з різноманітними маршрутами. Ускюдар являє собою не тільки торговельний містечко, він повний незліченних культурних цінностей.
Окрасою району служать такі визначні пам'ятки, як Дівоча вежа, Казарми Селіма, а також вишукані зразки архітектури Османської імперії (палаці, площі, павільйони), безліч парків, кілька музеїв та довга і прекрасна берегова лінія.
В Ускюдарі легко дістатися з європейської частини міста завдяки надійній мережі поромного сполучення, тут мандрівники знайомляться з реальним життям Стамбула.

Побудовано акведук Валента в період правління візантійського імператора Валента у IV ст. та був частиною водопровідної системи Константинополя. Розташований на бульварі Ататюрка. Його первісна довжина становила понад кілометр, а максимальна висота 26 метрів. Свинцевими трубами, прокладеними по верху акведука, вода надходила до міста аж до середини XIX століття. У наш час збереглася лише частина акведука — завдовжки 971 м-код і висотою 20 м-коду.

Оборонні стіни завдовжки 5630 м були споруджені на початку V ст. за імператора Феодосії II для захисту Константинополя від варварів, коли місто розрослося і вийшло за межі тих стін, які були передбачені його засновником — Костянтином Великим. Землетруси та облоги варварів змушували регулярно перебудовувати та зміцнювати стіни, внаслідок чого вони перетворилися на цілий комплекс фортифікаційних споруд. Надалі вони були укріплені шестикутними та восьмикутними вежами заввишки 20 метрів — їх налічувалося до 100. У Стіні також було споруджено десять головних воріт (п'ять громадських та п'ять військових).
Мехмед Завойовник після взяття Константинополя прилаштував до чотирьох веж Феодосієвих стін три нових, з'єднав все стінами і вийшла невелика фортеця, відома як «Семивежа» — використовувалася вона як в'язниця, архів і казна.
У міру зростання Стамбула наприкінці XIX і на початку XX століття Феодосієві стіни почали зносити, проте деякі ділянки стіни збереглися у різних частинах Стамбула і доступні до огляду.

Розташована Дівоча башта на невеликому острівці Босфорської протоки в районі Ускюдар (азіатська частина Стамбула). Башта є одним із символів міста і з нею пов'язано безліч легенд. Протягом усієї своєї історії Дівоча Вежа використовувалася з різною метою — вона служила місцем стягнення податків із торгових суден, захисною вежею, в'язницею, маяком і радіостанцією. А в 1830 р. під час епідемії холери вежа побувала ще й як карантинний ізолятор. Недовго Киз Кулесі була культурним центром Стамбула — там розміщувалася так звана «республікою поезії».
Зараз на території невеликого острова з Дівочою вежею знаходяться сувенірна лавка, оглядовий майданчик на вежі, а також кафе та ресторан. Добратися до вежі можна лише на невеликих катерах, що вирушають від причалів Кабаташ (європейська частина) та Ускюдар (азіатська частина).

Фабрика Levinson розташована у європейській частині міста Стамбул. Тут можна придбати різні моделі верхнього одягу з хутра та шкіри за фабричними цінами. Фабрику було відкрито 1958 року. Час роботи: з 9:30 до 18:30.